Що реагує першим на небезпеку: Розум чи Тіло?
Чи задумувались ви про природу вашої реакції? Ні-ні, я не про судження розуму, яке першим намагається швидко оцінити середовище та природу тієї чи іншої ситуації. Я про первинну реакцію, яку ми не вспіваємо опрацювати розумом, ту, яка йде першою лінією у нашому полку реакцій на навколишнє середовище чи подію.
У цій статті, відкриється природа реакції на небезпеку, та місце тіла у цьому ланцюгу реакцій. Оскільки розуміння саме цього процесу спростить пошуки та суперечки щодо того що потрібно лікувати першим після психологічної травми, та хто першим взяв на себе «травматичний удар» : розум чи тіло.
До прикладу, уявіть зграю безпритульних собак на вулиці, де немає нікого окрім вас, де зрідка проїжджають автомобілі, і майже ніколи не ходять пішки пішоходи. Вас зі зграєю собак розділяє лише вулиця, ви зупинилися і ймовірно вас уже помітили. Ваша реакція?
Напруга! Звісно напругу у тілі, пришвидшене серцебиття, затримка дихання, ви на мить завмерли. А знаєте що в цю мить відбувається з вашою нервовою системою, вона з дикою швидкістю направляє сигнал у мозок, а той своєчасно викидає сотні тисяч гормонів у систему, гормонів стресу, ваші наднирники приймають запит і процес пішов, вас готують до неминучого. І зараз ви вирішите що робити наступним, бігти, завмерти від страху чи прийняти бій з бандою псів. Все це звісно виглядає як веселий загальмований фільм. Так що ж відбулось щойно з вашим тілом?
По-перше, як ви уже зрозуміли, у критичних ситуаціях Тіло реагує першим, вірніше воно першим отримує наслідки від страху такі як : спазм внутрішніх органів, що знаходяться нижче діафрагми, пришвидшене серцебиття, затримку дихання, спітніння, підвищену температуру тощо. Наступним реагує мозок, направляючи своїх працівників – гормони на допомогу тілу, і згодом він прийме рішення як діяти далі.
По-друге, першим на небезпеку зреагував reptilian brain – примітивна реакція, яка не примітивна через свою примітивність, а та яка є неконтрольовано перша у всіх наших реакціях. Важливо зазначити, що неконтрольованою вона є в плані розуму, оскільки рішення реагувати приймається на інстинктивному рівні перед загрозою, а не на когнітивному. Reptilian brain є первинною реакцією автономної нервової системи, яка сформувалась внаслідок еволюції, і відповідає за ту секунду «до», як у нас вмикаються fight or flight responses (реакція бийся або тікай).
До прикладу, усі холоднокровні тварини у випадку небезпеки або полювання можуть відключати роботу внутрішніх органів і знерухомлювати організм на десятки годин, таким чином імітуючи смерть. Еволюція не обійшла і нас, і така реакція також нам притаманна у випадку небезпеки чи загрози і є, як я зазначила, первинною, але нажаль, ми її не регулюємо самостійно як рептилії, а просто зазнаємо травматизації, яка «знерухомлює» багато вітальних процесів нашого організму та психіки. навіть є причиною деяких психічних захворювань, оскільки порушує реакції контрольовані автономною нервовою системою. Такою є реакція на неочікувану небезпеку.
Насправді, «знерухомлення» є повсякденнішим аніж ми думаємо, і ви його ймовірно переживаєте кожного дня але в малих дозах, а Тіло і справді реагує на травму першим. В повсякденному житті з секундним «завмиранням» ми зіштовхуємося кожного разу, коли зазнаємо невдачі, коли не отримуємо схвальної реакції на проект чи будь-яку важливу роботу, на стрес чи конфлікт на зірвані плани чи розрахунки, на життя. Такі дрібні «завмирання» обумовлені темпом та швидкістю процесів навколо, з якими наша нервова система просто не вспіває справлятись, оскільки недостатньо часу на опрацювання міні-загроз, таким чином напруга внутрішніх органів накопичується у вигляді порушення травлення, нормальної очистки печінкою організму від токсинів, виділення жовчі та всього, що пов’язано з органами, які знаходяться нижче діафрагми, і які еволюційно пов’язані з reptilian brain reaction. Також, ті, хто став учасниками чи свідками таких психологічних травм як насилля, втрату близьких, аварії, війни, революції не просто «знерухомлюються» як в повсякденних реакціях, а зазнають порушеня нормальної взаємодії зі світом та часто можуть дисоціюватись від нього. У таких випадках людина попадає у цикл травми не вийшовши з травматичного досвіду вчасно, регулярно повертається у нього навіть за іншими обставинами, і особливо схильна до ретравматизації, тому без допомоги спеціаліста у сфері травми і тіла може просто не вийти з циклу безкінечної травматизації та невдач.
Отже, вже знаючи що Тіло, а не Розум першим реагує на небезпеку, ми знаємо і розуміємо що у випадку психологічної травми перша несвідома реакція як удар ззовні, дістається тілу, а потім регулюється на когнітивному рівні, де ми вирішуємо як діяти. Саме тому, у процесі виведення пацієнта з його травми чи закостенілого повсякденного стресу потрібно надавати особливу увагу наслідкам, яке отримало тіло, оскільки воно є носієм травматичної пам’яті, що першим зустріло удар, а вже наступним кроком є робота з психікою та розумом. Тіло першим реагує на небезпеку!
author: Olga Prodan, Somatic Psychologist
