Виклик Часу — «тимчасові хвороби»

Ми безсумнівно живемо в період, коли сучасна медицина повинна на офіційному рівні зробити революційний стрибок до об’єднання людини в самій собі, а саме, до фізичного та ментального об’єднання. Вона(медицина) має розглядати хвороби саме таким чином.

Кожного дня ми проживаємо тисячі відволікань нашої уваги, які є непомітними , проте згубними для нашої нервової системи, оскільки просто “ловлять” людину у капкан “тимчасових захворювань”. 

Що мається на увазі?

Ми кожного дня знаходимось під дулом сигналів машин, нагадувань телефонів, шуму метро та вічно невпинного ритму вулиці — особливо страждають мешканці міст-мільйонників. Наш спокій порушує постійний потік реклами, який має, здається вічну вигідну пропозицію для нас і розглядає нас як потенційного клієнта завжди, а вибір у супермаркетах, так виглядає, що турбує нашу підсвідомість навіть вночі. Окрім усіх цих “відволікань мегаполісу”,  кожен з нас проживає свої особисті переживання стосовно роботи, близьких чи самого себе і симбіоз таких процесів та переживань здатен викликати у людини “тимчасові захворювання”, про природу яких я розповім у цій статті.

Ми живемо в “епоху тимчасових хвороб”, яка характерна труднощами у визначенні діагнозу у людини, оскільки може змінюватись внаслідок емоційних переживань. На факультеті психіатрії університету Торонто, у відділенні Psychosomatic Medicine, ще століття тому  визначили таке поняття як Behaviour Illness, що означало хвороби, які виникали внаслідок впливу навколишнього середовища на людину. 

Із моєї власної практики, я відмітила, що тимчасові хвороби з’являються внаслідок стресу, сильного переживання, тривоги, травми, короткочасного чи довготривалого страху, тощо. Тобто будь-який стан, що викликає дискомфорт для людини може  стати причиною початку тимчасових хвороб. Що ж відбувається?

Такий дискомфорт дає сигнал нервовій системі про порушення, відповідно виділяються гормони, такі як кортизол та інші гормони стресу, на які наше тіло просто не може не зреагувати. Часто реакція тіла на такі емоційні переживання та, відповідно,  викиди гормонів обмежується незначними захворюваннями, такими як простуда, головний біль, загальна слабкість, втрата голосу, спазми живота, різкий біль у будь-якій частині тіла, що може раптово початись та раптово закінчитись, оскільки реагує лише на подразник. 

Проте, життя складається по різному, інколи ми можемо пережити сильну травму чи шок, які можуть сколихнути настільки сильно нашу нервову систему, що реакція на подразник може бути довшою чим день чи два, і ми, як наслідок, отримуємо серйозне захворювання з роду імунних, тощо.  

Наприклад, я працювала з людиною, якій найкращі клініки світу не могли поставити діагноз протягом декількох років, і найближче, до чого вони схилялись, це діагноз розсіяного склерозу, який у неї почав розвиватись відразу ж після сильного стресу у сім’ї. В подібному випадку, у тілі закарбовується пряма деструктивна ланцюгова реакція між тілом та мозком, яка без належної уваги спеціаліста не може бути вирішена взагалі. 

За таким принципом розвиваються і хронічні хвороби, наприклад коли у житті пацієнта присутній постійний подразник (робота, член сім’ї, колега тощо), який викликає однакові почуття та переживання день у день. В такому випадку, згодом може розпочатись  ланцюгова реакція, яка викличе деструктивний стан у тілі відповідно до ситуації , і, вуаля, — ми отримуємо хронічне захворювання, будь це елементарна нежить чи хронічна дискінезія жовчних шляхів. 

Саме тому, тимчасові хвороби є серйозним викликом для сучасного суспільства та класичної медицини , оскільки вони потребують абсолютно іншого підходу до емоційного стану людини, та якісно іншої уваги до тіла заради розуміння процесів, які притаманні сучасним суспільствам. І які вже дуже скоро прийдеться вирішувати нам усім.