Your Somatic Experience...

Філософський аспект розуміння тіла. Дуалізм, та «недуальність» тіла

Поділитись

Ми цивілізація, яка прийняла в спадок від цього та попереднього тисячоліття критичний поділ, який доленосно поділив людину, розділивши Тіло та Дух, Тіло та емоції.

Тіло залишилось чимось другорядним, тим, на що варто звертати увагу лише постфактум. Протягом століть, тіло було прийнято вважати якорем, який заставляє людину страждати у цьому світі. Великою мірою на формування такої думки вплинула саме християнська традиція, яка звела тіло виключно до гріховності та нікчемності. Саме перше християнство стало причиною забуття античної культури тіла та його шанування, звівши тілесність до гріху та сорому.

Від дуалізму Декарта і до цього часу, ми пожинаємо плоди відсутності культури тіла у нашому сучасному світі, і відповідно, абсолютно природньо дійшли до екзистенціальної кризи себе Тут і Зараз, дійшли до кризи своєї присутності у Світі.

«Недуальність» Тіла!

Декартова аксіома: “Я мислю, — отже я існую”, “Ego cogito — ergo cum” звела нанівець будь-яку самостійність тіла, як того, з чого може починатись істина. Мислення стало єдиною умовою існування, тобто, моє існування стало можливе лише через те, що я мислю, а не через безпосередню фізичну присутність у світі.

Декарт не лише розділив тіло і розум, він фактично підвів людство до тотальної віртуалізації світу, у якій ми з вами і знаходимось зараз. Нам все легше “бути відсутніми”, застряючи у смартфонах, телебаченні та в потоці віртуальної реальності, яка в свою “програму денну” точно не вписала  Тіло.

Як наслідок, після такої мисленнєвої напруги, людина втрачає чуттєвість самого себе, своєї присутності у світі. Вона перестає перебувати Тут і Зараз, у цьому Тілі і у даний час, вона охоче покидає його, відриваючись від  цього Світу.

Відбувається забуття себе, людина перестає усвідомлено перебувати на цій землі, тим самим, втрачаючи зв’язок з усім живим.

Як на мене, головною трагедією дуалізму є втрата контакту з собою та усім живим, що нас оточує. Ця втрата є доленосною як і для людини, так і для всієї цивілізації, оскільки, не відчуваючи контакту із живим, людину фактично виривається з корінням із кореневої системи  живого, і людина втрачає дім, місце свого перебування.

Присутність себе Тут, гарантує те, що ти будеш “при суті цього світу“, “при суті” існування всього живого, його біоритмів, взаємодія з якими є безперечною запорукою справді здорової людини.

Втрата психічного здоров’я — ось що є ще одним наслідком Декартового дуалізму. Втративши свою здорову присутність у світі , ми втратили природню увагу до Себе, перестали відчувати Своє Тіло, та забули як правильно взаємодіяти із Собою. Наслідком такого розподілу людини та через відсутність культури тіла, хвороби та ментальні розлади у людей стали все частіші.

Olga Prodan